«Напиши листа вдячності ветерану» - События в БМПЛ - Жизнь БМПЛ - Бердянский машиностроительный профессиональный лицей
Вторник, 24.01.2017, 03:53
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Главная » Статьи » События в БМПЛ

«Напиши листа вдячності ветерану»

З 08.04.2013 по 30.04.2013 року серед учнів нашого ліцею проводився конкурс «Напиши листа вдячності ветерану». Всі листи були розглянути журі, що складалося з чотирьох викладачів нашого ліцею та заступника директора з виховної роботи – Штанько Олени Лук’янівни.

Переможницею конкурсу стала учениця першого курсу групи ОКНА-13 – Гелла Маргарита. Її лист буде брати участь на регіональному етапі національного конкурсу «Напиши листа вдячності ветерану».

Текст листа доводимо до відома відвідувачів нашої сторінки:

 

Я, Гелла Маргарита, з великою радістю в цьому році очікую на День перемоги, і дуже щаслива, що мені випала така нагода написати конкурсну роботу – "Лист вдячності ветерану”. Саме цей рік став для мене роком переосмислення, і дуже вагоме місце в цих роздумах займають День перемоги, значення та роль Другої світової та Великої Вітчізняної війни і, звичайно, ветерани, учасники бойових дій та всі свідки того страшного лихоліття.

Звичайно,найбільше вражає, хвилює життя конкретних людей на долю яких випала честь та відповідальність стати учасником бойових дій та ветераном війни.

Моя прабабуся, Євгенія Кузьмовна Гелла, 1925 року народження, в 16-річному віці разом з багатьма іншими дівчатами та хлопцями із Бердянська потрапила до німецького полону. Вона тяжко працювала на сільсько-господарській фабриці, що знаходилась у містечку Фройталь поблизу Бреждена.

За невиконання робіт шість місяців провела в тюрьмі в страшних умовах.

Але, крім страхіть, розповідала і про співчуття, взаємодопомогу, дружбу, які були між полоненими. Незважаючи на пережите бабуся залишилась оптимісткою та життєлюбом. Її не стало, коли мені було вісім років, але я ії пам’ятаю, вона завжди буде для мене авторитетом та прикладом того як потрібно любити та цінувати життя. І, звичайно, шкода, що я вже більше ніколи не зможу сказати їй слова подяки.

         Крім моєї прабабусі на написання цього листа мене надихнули розповіді класного керівника Тетяни Вікторівни про про її бабусю Прядко Віру Миронівну, якій в цьому році виповнилось 84 та прадіда Чумака Пантелеймона Артемовича.

         Віра Миронівна в 1942 році в 15-річному віці пішла добровольцем на "Трудовий фронт”, допомагала Радянській армії тим, що будувала залізну дорогу(гілка до Харкова), і закінчила працювати тільки в 1947 році.

         Вона нагороджена медалями, має статус та пільги учасника бойових дій, але найбільше цінує увагу та пошану від дітей, онуків, підростаючого покоління.

         Пантелеймон Артемович пройшов складний, але славний шлях військовими стежками. У складі артилерійських частин пройшов шлях від Запорізького краю до Берліну, від рядового до старшини, і в колі солдат сфотографувався біля Рейстагу.

         Тяжким видався цей шлях, тричі був поранений, один залишався віч-на-віч з німецьким танком, але вижив і повернувся з війни героєм.

         Нагороджений двома орденами слави, орденами першої, другої, третьої ступенів війни, трьома медалями за відвагу.

         З часів війни збереглася в сімейному архіві вирізка з газети "Червона зірка” у якій було зміщено фото на якому маршал Радянського Союзу Георгій Костянтинович Жуков особисто нагороджує та тисне руку Пантелеймону Артемовичу.

         Це про таких як Пантелеймон Артемович слова в чудовій пісні військових років.

"Хоть им нет двадцати пяти

Трудный бой им пришлось пройти

Это те - кто в штыки поднимались как один

Те - кто брал Берлин”

         Як розказували класний керівник та інші вчителі в радянські часи День Перемоги відзначали дуже урочисто, ветерани війни користувалися великим авторитетом та повагою. Змінюються часи, переосмислюються історичні події, на жаль, інколи навіть нівелюється роль Великої Перемоги.

         Все менше залишається в живих учасників бойових дій та Ветеранів війни. Але для мене, як і для багатьох моїх однолітків – це Велика Перемога! Самий низький уклін, шана та вдячність ветеранам – тим, що повернулися і тим, що залишились в пам’яті народу.

"О героях былых времен

Не осталось порой имен -

Те, кто приняли смертный бой,

Стали просто землей, травой.

Только грозная доблесть их -

Поселилась в сердцах живых,

Этот вечный огонь,

Нам завещанный одним

Мы в груди храним.”

 

         На щастя зараз є молодь, яка дійсно шанує та по-справжньому вдячна ветеранам війни, яка розуміє, що ми живемо на цій землі та у вільній країні завдяки їм.

Низький уклін Вам Ветерани Великої Вітчизняної війни!!! 

Категория: События в БМПЛ | Добавил: bmpl-19 (16.05.2013)
Просмотров: 922 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: